Опубліковано: 31.03.2016. Переглядів: 462


З Ленінських джерел сьорбаючи…

зуб1-150x1501

Василь Зубач, журналіст, письменник

Принагідні думки з приводу «нового» часу. Він у чомусь новий тільки за відліком, хронологією, а насправді…

Мислителів узагалі-то мало. Більше функціональних одиниць, які формально позиціонують себе в людських популяціях, руховими потугами з певною домішкою розуму збивають для себе й своїх дітей на міксері часу поживний коктейль для дальшого існування себе й свого сімейства. Фізіологічні копії монотонно повторюють цю карму.

Хоча святі апостоли не переймалися зарплатами, доплатами, комісійними, прибутками від тіньових схем, виходом на пенсію і пільгами. Але то були мислителі. Їм,мабуть, «вигідно» було поневірятися, а не поглинати легку й поживну їжу за усталеним графіком ковтання-видалення.

Ось і Ленін. Не святий апостол, але об’єкт поклоніння мільйонів. Було навіть поняття: «Ленінський університет мільйонів».

Але чи був тодішній вождь упевнений у чорні часи закінчення Першої світової, кривавих розгулів громадянської, що Союз таки станеться. Чи була в нього тільки концепція такого Союзу, який був, чи існували резервні варіанти? Думаю, що так. Це видно по його стратегічних гральних картах. То ж справді потрібно було бути «кремлівським мрійником», за висловом англійського фантаста Герберта Уелса, щоб зі старту бути впевненим, що вдасться відразу об’єднати і прийняти парад багатьох не дуже цивілізованих народів. Тому головною картою була та, в якій гегемон — пролетар, а резервною, я б її назвав картою «акцентованого федералізму», була національна. Про це свідчать всі положення головних ленінських праць — «Критичні замітки з національного питання», «Про право націй на самовизначення». Тобто, міркував Ульянов-Ленін, якщо не вдасться насадити повсюдно об’єднавчий гегемонізм пролетаріату з номінальною констатацією національної своєрідності народів-братів — то в справу мала вступити більш копітка праця над федералізацією з акцентом на нації-гегемони, а гегемонізм пролетаріату при цьому вже мав би виконувати про людське око допоміжну роль, заховатися в тінь, щоб ефективно діяти, але не дражнити більших гегемонів — національних.
Та пройшов цілком перший варіант.

Але, по-новому дивлячись на Леніна, бачимо з позиції теперішньої України, що нам не підходить образ Леніна — німецького шпигуна, перевертня, засланого для перевороту. Ні, це для нас уже достеменний посланець Європи. В останній німці — на ключових ролях. Та й Євросоюз… Чи не Ленін, братки і сестриці, писав про Сполучені Штати Європи? Здійснилося? І гегемон-українець працює наразі не згірш колишнього гегемона-пролетаря. А взагалі це вочевидь діє резервний (національний) план Ілліча.

Цей пам’ятник стоїть, покривається поважним глянцем від нових рухів «мудрого» суспільства.

«Під прапором Леніна — до нових звершень!» Ленін не акцентував, що відразу умре, коли буде не під червоним прапором. Ленін з нами під різними стягами. Тільки ми чомусь не бачимо його і закрученого ним? Чому ми зайшли в інформаційні джунглі і стали тубільцями, гіршими за первіснообщинних? Чому ми вчимося, а не думаємо? Чи вчимося ми, якщо не думаємо? Чим відрізняється привітальне «Слава КПРС» від нинішнього? І тоді не було, чого славити. І зараз, на жаль. Чи не очевидною є спільність?

Василь ЗУБАЧ


Розробка сайтів в Ужгороді

Розробка сайтів у Хусті


Телефонуйте сьогодні:

+38 050 7000 736

+38 098 311 9070

Гарантійне обслуговування, адміністрування, просування, технічна підтримка

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Loading...