Опубліковано: 08.03.2017. Переглядів: 5018


Закарпатський музей народної архітектури і побуту – один із найцікавіших скансенів України (ФОТО)

OLYMPUS DIGITAL CAMERAЧас змінює все: природу довкола нас,клімат,самих людей,побут і темп нашого життя. Колишня розміреність, спокій, життя в гармонії з природою, яким колись жили в українських селах, потроху змінюється. Та при цьому важливо не загубити ту первозданність, справжність історії українського села. ЇЇ вже важко зустріти на вулицях, навіть у далеких від цивілізації районах. Та її ще зберігають музеї.

Скансени – в точності відтворюють історію українського села. Просто під відкритим небом: хатинки, церкви, школи і кузні. Глиняні, дерев`яні, з печами і призьбами – такі ж, як були 200, а то й 300 років тому…

Сьогодні ми помандруємо у давні закарпатські села. Туди, де жили бойки, гуцули, долиняни… На екскурсію нас запрошує Закарпатський музей народної архітектури та побуту.

Створюючи скарбницю закарпатської побутової культури у 60-х минулого століття, небайдужі до історії люди почали звозити сюди найцінніші дерев’яні будівлі з усіх куточків Закарпаття. Тепер цей музей – найстаріший скансен в Україні.

Біля підніжжя Замкової гори (де Ужгородська фортеця) серед мальовничої природи, фруктових і декоративних дерев розміщено понад 30 унікальних пам’яток народної архітектури кінця XVIII — початку XX ст. Вони репрезентують народне будівництво і побут різних соціальних та етнографічних груп населення закарпатського краю. Вироби столярів, бондарів, мосяжників, гончарів, ткаль і вишивальниць. Всього – близько 14 тисяч експонатів.

На майже 2 гектарах землі тут представлено аж 10 районів Закарпаття: Ужгородський, Хустський, Тячівський, Свалявський, Рахівський, Мукачівський, Міжгірський, Великоберезнянський, Іршавський та Воловецький.

Чи не найбагатшою експозицією може похвалитися Міжгірський район. Крім сільських садиб і хат тут показані і водяний млин, і тристінна каплиця, і збудована зі смереки школа, і корчма зі спальнею. А з села Пилипець сюди привезли валило (інструмент для валяння вовняних килимів).

Високі дахи – майже втричі вищі за видиму частину хати зустрічались у Хустському районі. Це така собі народна готика. А ще – традиційним голубий колір стін: насиченіший зовні та світліший зсередини. Тут гарно було розвинене лозоплетіння. А ще цікавими були традиції пасіки. Не звичайні прості вулики, а двоярусні «пчольники» і «дуплянки», виготовлені з видовбаної з середини колоди сосни. Таку садибу, привезену із села Стеблівки, можна оглянути у музеї.

У Великоберезнянському районі часто будували хати під одним дахом із господарськими приміщеннями. Така садиба дістала назву «довга хижа». Так було і тепліше, і менше місця використовувалось під забудову, і у час негоди зручніше було порати господарство. У музей садибу привезли із села Гусний, де такий тип забудови, характерний для важкодоступних гірських поселень, зберігся найдовше.

Ви бачили колись хату зі зруба, де кінці дерев`яних кругляків, в’язаних на кутах у замок («чашу»), виступають кінцями аж за стіни? Виявляється, це надзвичайно давній спосіб будівництва, який використовували ще східні слов`яни. А щілини між кругляками заповняли звичайним мохом. Саме такою є хата з села ГукливийВоловецького району. Якщо зайди всередину – можна побачити, як тут жили люди, адже інтер’єр відтворений до найдрібніших деталей: посуду на столі та взуття під дерев`яним ліжком.

Ужгородський район в музеї представляє садиба із села Оріховиці. Крім хати із дахом зі солом’яних снопів, стодоли та хлівця, ту можна побачити курник на високих ніжках (як із казки) та дуже цікаву криницю-журавель.

У садибі з селища Довгого Іршавського району розмістилась експозиція про гончарне мистецтво позаминулого століття. Дводисковий круг із веретеном та всі необхідні гончареві інструменти. Тоді вироби із глини фарбували переважно у чорний, рідше у червоний та зелений кольори. А от візерунки робили за допомогою коров’ячого рога.

Із сіл Дубове та Будевлі Тячівського району – кузня і садиба. Остання, збудована у 1888 році, колись належала багатому селянину. Досі зберігся напис на одвірку «Хата побудована Тиводаром Іваном». Міцна – збудована із дубових брусів. Зсередини оселя щедро прикрашена простирадлами і покривалами із мереживом ручної роботи, вишитими подушками та скатертинами.

Одним із найцінніших експонатів музею є церква архангела Михаїла із села Шелестово 1777 року (у деяких джерелах ще старша). Кажуть, це один із найкращих зразків дерев’яного зодчества Закарпаття. Всередині лемківської святині – старовинні ікони та різьблений іконостас, а ще першодруки з гравюрами. Окрім церкви, зМукачівського району сюди привезли садибу та кіш. Цій кошниці, збудованій спеціально для зберігання кукурудзи, вже близько 130 років.

Хата із села Тибави Свалявського району датується кінцем ХVІІІ століття. Така оригінальна й архаїчна конструкція даху не часто зустрічається: його частини скріплені між собою великими дерев`яними цвяхами. Всередині хата теж має свої закони: цікаво, що багато побутових речей тут традиційно вішали безпосередньо на стіни, не використовуючи для цього меблі.

Із Рахівського району у музеї представлені дзвінниця, хата і садиба-граджа. Дзвіниця з села Вільховатий є унікальною пам’яткою. Це – остання в світі діюча шестигранна гуцульська дзвіниця. Збудована вона зі смереки. В дерев`яних ж оселях, розміщених поруч, показано багато старовинних речей, зокрема вишиванок, весільного вбрання та музичних інструментів.

Крім будівель під відкритим небом, Закарпатський музей народної архітектури та побуту має також виставкові зали у адміністративному корпусі. Тут представлені не лише зразки традиційних образотворчого та ужиткового мистецтва, а й твори сучасних майстрів.

Цікаво, що з часу відкриття музею (а працює він вже 45 років) його відвідало понад три мільйони людей. Було відкрито близько 3 тис. виставок та проведено понад 100 тис. екскурсій.

Схема-музею.-Матеріал-carpatho-rusyn.org_

Схема музею Матеріал carpatho-rusyn.org

1 – Головний вхід 2 – Хата із с.Оріховиця Ужгородського району, кін. 18 ст. 3 – Колодязь 4 – Стайня 5 – Хата із с.Ракошин Мукачівського району, 1869 р. 6 – Комора із с.Руське Мукачівського району 7 – Хата із с.Стеблівка Хустського району 8 – Румунська хата із с.Бедевля Тячівського району, 1888 р. 9 – Оборіг із с.Бедевля Тячівського району 10 – Румунська хата із с.Середнє Водяне Рахівського району 11 – Угорська хата із с.Вишкове Хустського району 12 – Гуцульська гражда із с.Стебний Рахівського району 13 – Гуцульська хата із м-ка Ясиня Рахівського району, сер. 18 ст.14 – Зимовий сховок для картоплі 15 – Хата із с.Гусний Великоберезянського району, 1 пол. 19 ст. 16 – Дерев’яна церква із с.Шелестово Мукачівського району (див. у цьому селі) 17 – Каплиця з села Новоселиця Міжгірського району 18 – Школа із с.Синевирська Поляна Міжгірського району 19 – Корчма із с.Верхній Бистрий Міжгірського району 20 – Step loom 21 – Млин із с.Пилипець Міжгірського району 22– Водяний млин з села Колочава Мігірського району 23 – Бойківська хата із с.Рекіти Міжгірського району, поч. 19 ст. 24 – Оборіг 25 – Хата із с.Тибава Свалявського району, кін. 18 ст. 26 – Хата із с.Гукливий Воловецького району, 1 пол. 19 ст. 27 – Кузня із с.Дубове Тячівського району 28 – Хата із с.Довге Свалявського району, 2 пол. 19 ст. 29 – Піч.

Для тих, хто зібрався в дорогу:

Місце знаходження:
Місто Ужгород, вул. Капітульна, 33/а. Тел. (03122) 3-73-92

GPS:

Контакти:
Тел.:
Сайт: zamnap.org.ua

Поради бувалого мандрівника:
На екскурсію в музей можна їхати у будь-який день, крім вівторка. А щоб потрапити на фестиваль – приїжджайте у травні. «Веселковий передзвін», де співатимуть фольклорні колективи, збирає багато туристів навіть з-за кордону.

muzey-narodnoi-arxitekturu-i-pobutu_1

197

im2

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

фото-Лавришин-Микола-Миколайович

фото-Лавришин-Микола-Миколайович1

фото-uatravel.org_

фото-stasivashchenko

muzey_narodnoy_arxitektury_2

160815

stasivashchenko

Пасіка-фото-stasivashchenko

Пасіка фото: stasivashchenko

Всередині-Михайлівської-цркви-1777-фото-oko.kiev_.ua_

Всередині Михайлівської цркви (1777) фото: oko.kiev.ua

Пасхальна-виставка-фото-Оксана-Чужа

Пасхальна виставка фото: Оксана Чужа

ото-Олександр-Сливканич

Тут-часто-відбуваються-концерти.-ото-Олександр-Сливканич.-jpg

Тут часто відбуваються концерти фото: Олександр Сливканич

Колядники

 Надія Понятишин, vsviti.com.ua

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Loading...