Опубліковано: 08.09.2019. Переглядів: 387


Мінеральні води Закарпаття: Від лікувальних ям до сучасних лікувально-санаторних комплексів

На підставі документальних свідчень та особисто побаченого тривалий час досліджую, як використовуються мінеральні води Закарпаття для лікування краян та й загалом гостей. Зацікавившись цим питанням, вивчив багато інформаційних джерел, відвідав не один лікувальний заклад і зрозумів, що вже в сиву давнину наші предки знали використовувати лікувальні властивості мінеральних вод.

Зрозуміло, що в одній публікації неможливо деталізовано висвітлити історію розвитку санаторно-лікувальної системи краю, та все ж в історичному екскурсі розповімо як це було.

Мінералку Свалявського регіону досліджували з 1549 року

Лише на Свалявський район припадає третина мінеральних вод Закарпаття. Місцеві джерела Сваляви згадуються у грамоті 1463 року. А 1709-го їх відвідав Ференц Ракоці. За нього свалявську мінералку експортували в Росію до двору Петра І. З кінця 1700-х усі джерела мінвод Сваляви й навколишніх сіл були під контролем графа Карла Шенборна. Він 1755 року «Неліпинську» відправив на аналіз до Відня, де вона показала високі лікувальні якості. А 1800-го заснував у Неліпині перші лікувальні купелі. За чехословацької доби тут функціонував бальнеологічний курорт, до якого входили водолікарня «Стефанія»: три лазневі будівлі з вуглекислими і залізоводними купелями та 4 павільйони з кімнатами для гостей — «Прага», «Карпатія» та «Братислава».

Полянська мінеральна вперше згадується у грамоті 1643 року короля Матяша. У 1842—1911 роках «Поляна квасова» на міжнародних конкурсах 21 раз відзначалася як одна з найкращих у Центральні Європі та 1842-го на виставці мінеральних вод у Парижі. Тож недарма 1868 року в с. Поляна було засновано оздоровницю «Полянська купіль».

За нової чехословацької влади 1935 року вона стала відомим на всю Європу курортом. Тут були сучасно обладнані купелі з комфортними кімнатами для гостей. Крім бюветів для пиття мінеральної води працювали вуглекислі й хвойні ванни для лікування шлункових, легеневих, нервових, суглобових хвороб, при порушеннях кровообігу. У статусі курорту «Полянська купіль» працювала аж до 1946 року, коли радянська влада перетворила курорт на державний санаторій «Поляна».

«Закарпатська правда» за 19 грудня 1958 року писала: «Санаторій «Поляна» щороку обслуговує тисячі трудящих, що приїздять сюди лікувати шлунково-кишкові захворювання. Тут вода «Поляна». Своя поліклініка. Бювети. Будуються ще один спальний корпус на 50 місць, клуб, їдальня на 200 місць».

Сюди, аби оздоровитися цілющою водою та насолодитися красою Карпат, і нині їдуть люди з усієї України та закордону.

1964 року на базі Новополянського родовища мінвод було відкрито добре відомий на весь Радянський Союз санаторій «Сонячне Закарпаття» на 260 місць, який в подальшому розширили до 550 ліжок. Бальнеологічна гастроентерологічна оздоровниця розташована в урочищі Тихе с. Поляна на місці колишнього мисливського будинку графа Шенборна-Бухгейна. Його бурхливий розквіт припав на 1970—1980-ті роки. Тут лікували й нині лікують хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту. На території санаторію функціонує реабілітаційний центр «Професіонал».

На сайті Інтернет-видання знаходимо, що 2011 року поблизу с. Поляна на базі мінеральних вод відкрився санаторій «Cольва» (Solva). Він розташований у сучасному 7-поверховому будинку на 65 номерів та 6-ти окремих дерев’яних будиночків. Тут лікують гастрит, виразку шлунка і 12-палої кишки, підшлункову залозу, хвороби обміну речовин.

Село Cолочин також багате на мінеральну воду, яка ще далекого 1775 року досліджена лікарем А. Шебеоком. Поблизу села витікає понад 15 джерел. За Австро-Угорщини і Чехословаччини в урочищі Луги біля лікувальних джерел діяли прості лазні. Побудований тут на початку 1960-х років санаторій «Квітка полонини» 1972 року був доведений до 300 ліжок. Мінводи «Лужанська», «Поляна квасова» є основною базою лікування хвороб кишківника, печінки, підшлункової залози, нирок, опорнорухового апарату, жовчного міхура. До послуг відпочивальників функціонують бювет мінвод, три плавальні басейни. Неподалік «Квітки полонини» з 1984 року працює ще один санаторій «Кришталеве джерело». А в Голубиному з 2005-го функціонує відомчий санаторій «Сузір’я» на 300 ліжок.

Варто наголосити, що за 22 км від Сваляви в с. Керецьки ось уже 72 роки на базі мінеральної води функціонує один із найбільших у Закарпатті дитячий санаторій «Човен». Протягом цілого року тут і сьогодні поправляє своє здоров’я дітвора з різних куточків області.

У селі Драчино та присілку Великий Бистрий біля потічку Бистрий ще за Австро-Угорщини і Чехословаччини діяли лікувальні джерела з простими лазнями.

Лікувальні заклади Мукачівщини — на базі мінеральних вод

У селі Карпати, що засноване як резиденція графів Шенборнів у ХІХ ст. в урочищі Берегвар, 1946 року в графському палаці було відкрито санаторій загальнотерапевтичного напрямку «Карпати» на 175 ліжок. 1956-го він став кардіоневрологічним, а згодом, після проведення до нього Пасіцької мінводи став бальнеологічно-кліматичним кардіоневрологічного напрямку. Після будівництва в середині 1980-х нового корпусу санаторій отримав додатково 456 місць. За Інтернет-опитуванням 2012 року потрапив до переліку найромантичніших місць України. Тут для лікування використовують мінеральну воду.

1989 року біля підніжжя гори урочища Берегвар, неподалік санаторію «Карпати» було відкрито сучасний санаторій «Перлина Карпат» на 403 спальні місця, де для лікування хвороб використовували мінеральну воду«Поляна купель». На жаль, як стверджує Інтернет-видання, санаторій понад 10 років не працює.

Наступним санаторієм Мукачівщини є «Синяк» — перший лікувальний корпус якого був збудований 1822 року на базі вод синявських джерел. Вода цих джерел добре лікує хвороби опорно-рухового апарату, нервової та серцево-судинної систем. Спочатку тут діяли примітивні кабіни для купання. Але популярність води спонукала чехословацьку владу в 1936—1939 роках збудувати комфортабельну на той час купальню та душове відділення. У травні 1945-го санаторій був перетворений у державний лікувальний комплекс. На середину 1980-х санаторій мав 459 місць. За часів радянського періоду в «Синяк» постійно приїжджали для лікування з холодного Архангельська, далекого Владивостока, Москви, Ленінграда, засніжених Воркути, Комі, Якутії, а також із усієї України.

Під час Австро-Угорського та Чехословацького періодів у селах Іванівці й Лісарні діяли лікувальні джерела мінеральних вод із простими ваннами. А в Підмонастирі (нині район Мукачева) на схилах Чернечої гори функціонувало лікувальне мінеральне джерело «Havelka», біля якого були прості лазні з 10 кабінами для купання.

Село Баркасово стало добре відомим близько 1700 року, коли тут було відкрито мінеральне джерело сірчаної води, на базі якого збудували купіль, яка швидко отримала популярність своїми лікувальними властивостями. За радянської доби купіль занедбали, її споруди стали напівзруйнованими, але 1997-го їх повністю відновили.

Важливе місце в с. Щасливе з 1920 року займали знамениті Дуранові купальні просто неба, власником яких був місцевий землевласник Дуран. Тут крім мешканців села лікували ревматизм і селяни з навколишніх сіл.

Термальні води маємо майже під усією територією Берегівського району

Використання термальних вод для лікувальних потреб із глибини понад 800 м у с. Косонь почалося ще за часів Чехословаччини. Тоді тут на базі термальних і мінеральних джерел було облаштовано лазні, до яких входили будівля з 6-ти кімнат та 12 ванн. Ще три джерела використовувалися для лікувального пиття. 1956 року колгосп ім. Енгельса на базі цих вод побудував три дерев’яні будинки на 55 ліжок та 9 ванн, де місцеві мешканці із навколишніх сіл лікували ревматизм. Колгоспна здравниця-санаторій. Так її називали.

Нині — це сучасна зона відпочинку лікувального напрямку. Тут функціонують відкриті басейни з термальною водою, яка є аналогом «Нафтусі», й використовується для лікування органів руху, центральної нервової, серцево-судинної систем і гастриту. Купальні облаштовані фонтанами, є підводний масаж та джакузі.

Відомо, що і в Берегові є два джерела термальних вод. Зокрема, в зоні відпочинку «Жайворонок» та на базі спортивної ради «Закарпаття». Розповідають мешканці райцентру Варва Чернігівської області Ольга та Микола Гайдаї: «Ось уже 8 років поспіль приїжджаємо в Берегово. Тут ми в басейнах із термальними водами лікуємо свої недуги та активно відпочиваємо».

Ще одна водолікарня на базі мінеральних вод діє у с. Мужієво.

Лікування на Виноградівщині починали з термальних ям

Цілком імовірно, що багатопрофільний санаторій «Теплиця», що розташований у передмісті Виноградова, з’явився завдяки термальній та мінеральній воді. Побудований наприкінці 1960-х, протягом 2003—2005 років був повністю оновлений. В ньому побудовано бальнеолікарню, в якій функціонують чотири басейни з термальними, мінеральними, гідроаеромасажними ваннами, а також душі: Шарко, циркулярний, висхідний, підводний душ-масаж. Тут лікуються захворювання органів опорно-рухового апарату, серцево-судинної та периферійної нервової систем, верхніх дихальних шляхів. Сьогодні «Теплиця» — сучасна оздоровниця на 180 основних місць.

Із переказів старожилів Іван Біланчук розповідає, що на місці «тепличного» джерела, коли там ще нічого не було, місцевий люд копав конусні ями, обкладав камінням, до яких надходила термальна вода. Потім у цих ямах приймали лікувальні процедури.

Крім відомого санаторію «Теплиця» — продовжує Іван Біланчук, у Виноградові під Чорною горою на базі мінеральної та кремнієвої вод діє санаторій «Орлине гніздо», де для лікування є кілька видів лікувально-оздоровчих ванн, соляна кімната, басейн, бювет із мінеральною водою.

У селі Оклі ще за часів Чехословаччини діяло лікувальне джерело, яке використовувалося влітку для купання тими, хто хворів на ревматизм. А для свого відпочинку біля джерел на березі потоку Ботар ставили намети.

Унікальні води Хустського регіону

Великий друг Підкарпатського краю чеський поет Ярослав Затлоукал писав: «Курорт «Шаян» около Вишкова … на базі двох лікувальних джерел — «Джозеф»… та «Габор» — раніше при Австро-Угорщині функціонував сучасно обладнаний бальнеологічний заклад із лазнями та будинок для гостей на 50 номерів, куди приїжджала лікуватися і відпочивати угорська знать до 4 тисяч щорічно. Крім того, у присілку Шаян функціонували 4 будівлі-лазні з 19 кімнатами для гостей. Вживається вода… з 4-х лікувальних джерел «Мартинова студня», «Александрова студня», «Міська винна студня» і одне джерело без назви» (мовою оригіналу).

У липні 1958 року гостинно відкрив двері санаторій «Шаян». Пізніше на 25-гектарній площі були зведені житлові та медичні корпуси. Сьогодні ДП санаторій «Шаян» один із найвідоміших санаторіїв Закарпаття. Водночас може прийняти 200 людей. Має сучасний лікувальний корпус, соляну кімнату, фітобочку, кріосауну, бювет із мінеральною водою (Інтернет-видання).

Санаторій «Карпатія» — один із кращих на шаянському курорті. Тут 8 котеджів і 40 місць у новому корпусі. Плавальний басейн, бювет мінвод, руська баня.

А в центрі с. Шаян діє медичний реабілітаційний центр МВС України «Шаян». До послуг відпочивальників лікувальний корпус на базі мінеральних вод та спальний на 190 місць, плавальний відкритий та закритий лікувальні басейни з мінеральною водою, джакузі (Інтернет-видання).

Ще один лікувально-розважальний сучасний комплекс «Теплі води» в с. Велятино функціонує на базі термального джерела з глибини 1002 м і температурою при виході до 60 С та джерела мінеральної води. До комплексу оздоровчих послуг три басейни з термальною, два з мінеральною, п’ять із прісною водами, 6 ванн із термальною та лікувальні грязі.

Два лікувальні мінеральні джерела з лазнями під час Чехословацького періоду функціонували біля потоку Байлова в с. Данилово. Тут лікували хвороби опорно-рухового апарату.

На березі р. Тиса в Хусті з 2012 року працює сучасний оздоровчий комплекс «Хуст». Тут на базі мінеральних вод працюють лікувальні плавальний басейн, бювет мінеральної води, соляна кімната.

На Тячівщині є «Чорна вода»

У с. Усть-Чорна на базі термальних вод діяв лікувально-оздоровчий комплекс «Ялинка» на 300 місць. Під час СРСР сюди приїжджали на лікування туристи з Німеччини, Австрії, Чехії, Угорщини, Словаччини. Нині він у занедбаному стані.

Особливістю с. Буштино є лікувальне джерело «Тиса». Тут хлоридно-натрієвими високомінералізованими водами лікують нервову систему, радикуліт, ревматизм, артрит, бронхіт, бронхіальну астму.

Важливе місце в с. Лази займає санаторій «Чорна вода», де з-під землі б’ють три унікальні джерела цілющої води, яка за насиченістю сірководнем набула чорного кольору. Побудований санаторій у 1970-х роках колгоспом «Перемога», мав статус всесоюзного, але на початку 1980-х був закритий. 1997 року на 36 місць був заново відкритий.

Ще один санаторій «Мінерал» на 100 місць був відкритий 1991 року в с. Нижня Апша. Тут гідротерапією лікують шкірні захворювання, нервову систему, органи дихання та руху.

А в с. Луги 1958 року колгосп «Перемога» на базі сірчаного джерела для лікування ревматизму відкрив колгоспну здравницю на 100 місць. Сюди для лікування приїжджали з багатьох куточків колишнього Радянського Союзу.

У селі Руська Мокра за чехословацької доби діяли два лікувальні джерела з лазнями в будівлі здвома кабінами та дерев’яною будівлею для гостей на 10 кімнат.

У 1950-х роках буровики в с.Теребля знайшли мінеральну і термальну води, де і нині маємо здравницю.

Мінеральні води «Буркут» Рахівського регіону — добре відомі

Ще за часів Австро-Угорщини та Чехословаччини в Рахові функціонувало лікувальне мінеральне джерело «Буркут», де були державні лазні в будівлі з 7-ми дерев’яними ваннами, які утримувалися державним лісозаготівельним управлінням. Таке лікувальне джерело з лазнями було і на березі Чорної Тиси в с. Білин.

Мінеральні води «Буркут», джерела яких маємо і в с. Кваси, добре відомі не тільки в нашому краї, а й далеко за його межами. Ще в середині ХІХ ст. тут діяла оздоровниця. За чехословацького періоду біля лікувального джерела побудували маленьку дерев’яну лазню з чотирма кімнатами для купання у дерев’яних ваннах.

Рахівський лісокомбінат 1956 року побудував тут пансіонат із водолікарнею. 1958 року його передали курортному управлінню. Нині на базі мінвод діє відомий санаторій «Гірська Тиса» на 200 місць. Сюди на лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, радикуліту, невриту, печінки приїжджали з усього Радянського Союзу. Він і сьогодні успішно лікує ці захворювання.

А в с. Кобилецька Поляна ще на початку ХІХ ст. було відкрито водолікарню. Сьогодні тут діє лікувально-оздоровчий комплекс «Трембіта», де лікують шлунково-кишковий тракт, сечостатеву систему, хвороби кровоутворення. Раніше тут був бальнеологічний курорт.

Заньківська мінералка

Найвідоміше мінеральне джерело на Воловеччині в урочищі Занька. Тривалий час тут функціонували лісокомбінатівські лікувальні купальні. Сюди щонеділі приїжджали робітники Воловецького деревообробного комбінату й інших районних установ. Тут вони вживали мінералізовану воду і так самостійно зміцнювали своє здоров’я.

А в с. Жденієво на базі мінеральної води діє лікувально-оздоровчий комплекс «Форель». Ще один лікувально-оздоровчий комплекс «Пікуй» обслуговує бажаючих підлікуватися водами в с. Біласовиця.

Цілющі води Міжгірщини

Поміж заліснених гір розташувалося с. Сойми, яке добре відоме своїми мінеральними водами далеко за межами Закарпаття. Ще в сиву давнину місцеві жителі цілющу воду гріли в котлах і в шкіряних мішках носили у ванни — дерев’яні цебра-бочки. З 1900 року село відоме як курорт, який у 1910—1914 роках набув великої популярності. 1957 року на базі мінеральних джерел був побудований бальнеологічний санаторій «Сойми» на 100 ліжок. Згодом перейменували у санаторій «Верховина». Нині санаторій має майже 500 місць.

За часів Радянського Союзу в с. Верхній Бистрий на базі вуглекислого мінерального джерела на кшталт «Есентуки-17» Міжгірський лісокомбінат 1960 року побудував для працівників комбінату водолікарню на 50 місць. Після розпаду Радянського Союзу лікувальний заклад приватизували. Сьогодні в селі діє санаторій-профілакторій «Менчул».

Відомий ужоцький курорт

У ХVІІ ст. на правому березі р. Уж у с. Ужок на базі мінеральних вод на кшталт «Нафтусі» та «Есентуки» відкрили модерний, сучасно обладнаний бальнеологічний курорт, до якого належали: дві лазні з 28 кабінами, п’ять вілл із 60 номерами, водолікарня з залами для шведської гімнастики, парк із фонтаном, а також військовий шпиталь. За старим звичаєм, джерела називалися людськими іменами: Ласло, Марча, Бела, а одне Гераклове. Курорт функціонував до 1915 року, аж поки невідомо чия артилерія зруйнувала відомий на всю Європу курорт. (На фото зверху: Ужок. Парк з фонтаном у вигляді фігури Геркулеса у водолікувальному закладі.)

У селі Сіль на базі мінеральної води «Яворницька» працює санаторій «Едельвейс».

Лумшорські старовинні чани

З 1600 року в селі Лумшори на базі сірководневого джерела діє відомий і найдавніший на Закарпатті курорт. Тут досі зберігається старовинний чан, у якому й сьогодні просто неба в термальній воді приймають лікувальні процедури бажаючі. Тодішні старі й нові лазні були на р. Туриці. Старі ванни були простими, без кабінок, біля них під відкритим небом був великий залізний чан, до якого дерев’яним жолобом подавалася з джерела лікувальна сірчана вода. Водночас лісозаготівельне управління побудувало тут нову будівлю з ваннами-кабінами, 23 кімнатами для відпочивальників, великою їдальнею. Празька Спілка промисловців і підприємців із 1929-го орендувала цей лікувальний комплекс. Тут були і йодне залізо-сірчане джерело для лікувального пиття.

Нова оздоровниця «Полонина Руна» 1956 року була відкрита в селі Перечинським ліспромгоспом. В лікувальному корпусі функціонували водолікарня, рентгенкабінет, фізіотерапевтичний кабінет, де успішно лікували такі хвороби, як ревматизм, радикуліт, захворювання серця, нервової системи. Нині в селі діє лікувально-оздоровчий комплекс «Полонина» з плавальним басейном, база відпочинку «Лумшори», сучасна водолікарня.

А в мальовничому урочищі Бабайове на базі сірководневих джерел функціонує санаторій-профілакторій «Сонячна поляна» на 60 ліжок.

Село Дубриничі також має мінеральне джерело, на базі якого 1979 року працював санаторій-профілакторій «Дубриничі».

Цілющі води Деренівського регіону

«Деренівська купіль» вважається одним із найстаріших санаторіїв нашого краю. Починаючи з 1851 року, тут поправляла своє здоров’я багата знать австрійських та угорських родин. За часів Чехословаччини купіль продовжувала лікувати краян і гостей. У часи колишнього Радянського Союзу, наприкінці 1950-х, тут було розпочато, а 1961-го закінчено будівництво лікувальних об’єктів будинку відпочинку «Пайовик» на 180 місць. Того ж року його перетворили в санаторій «Кооператор». Із розвалом СРСР оздоровниця занепала. І ось 2011-го санаторій отримав друге дихання.

На щастя, прийшли українсько-чеські інвестори, які одразу повернули оздоровниці історичну назву — «Деренівська купіль», а 2006-го почалося активне будівництво. Впродовж 2006—2011 років було побудовано комплекс біоочищення води, ресторан на 80 посадкових місць, бювет мінеральної лікувальної води та котедж. Цілющу воду добувають із глибини 1650 м, є три басейни, тенісні корти, футбольне поле, житловий будинок на 48 квартир. 2011 року здано першу чергу унікального санаторного комплексу.

Завдяки закордонним інвесторам у с. Нижнє Солотвино в 2000-х роках з’явився ще один санаторно-оздоровчий комплекс «Термал-Стар». В основі лікування лежить природна висококремниста мінеральна хлоридно-натрієва слабокисла термальна гідрокарбонатна вода, багата на мінеральні солі, до + 37 С. Комплекс має 3 корпуси на 150 місць, 12 котеджів, бювет, літній басейн із підігрівом, конференц-зал, контрастні ванни, літню терасу, озеро для купання та ловлі риби. Тут лікують захворювання опорно-рухового апарату, периферійну нервову систему, шкіру, функціональні порушення серцево-судинної, травної систем.

Із спогадів людей старшого покоління відомо, що в с. Циганівці була купіль із залізистою мінеральною водою. За часів СРСР влітку тут діяв піонерський табір Львівської залізниці, а в осінньо-зимовий період працював санаторій-профілакторій для працівників залізничного транспорту.

Село Тисаашвань відоме мінеральними водами. Тут із давніх-давен на базі мінеральних вод діяла купіль, де лікували опорно-руховий апарат, радикуліт. За часів Радянського Союзу тут було побудовано будинок, де для лікування влаштовували ванни з мінеральною водою.

Унгварська мінеральна та «Квасна вода»

За матеріалами відкритих джерел відомо, що серед розроблених мінеральних і термальних джерел Закарпаття в Ужгороді є 11 вод міжнародного типу та, щонайменше, 4 суто закарпатського походження. Перші відомості про використання мінеральних вод в Ужгороді належать до ХVІІ ст., коли в 1631 році в інвентарній книзі було зроблено запис про наявність у місті мінеральних джерел та водолікарень. Тоді це були примітивні купелі та вириті в землі ями, які обкладалися камінням. Пізніше, в 1793 році, мінеральна вода згадується і в урбарії Ужгородської домінії. На одному з таких джерел на сьогоднішній Підградській вулиці, де ще нещодавно стояла будівля з написом «Жива вода», було зведено водолікарню «Квасна вода», яка проіснувала до початку Другої світової війни. У середині ХІХ ст. тут виник бальнеологічний курорт. Тоді було побудовано готель і лазню, а при курорті — і пансіонат.

Допускаємо, що ці купальні у ХІХ ст. саме завдяки цілющій термальній воді стали популярними на всю Європу. Проте наприкінці 1930-х років у зв’язку з початком Другої світової війни стали занепадати. Сьогодні, проходячи територією колишньої водолікарні, де нині розташовані будівлі Держказначейства, аптеки «Жива вода» та автобусна зупинка і не подумаєш, що раніше на цьому місці діяв бальнеологічний курорт, шумів вітрами та зеленів сад, а під ногами билися джерела з цілющими термальними і мінеральними водами.

Ще на базі одного з джерел, що на нинішній вулиці Електрозаводській, у ХІХ ст. Існував бювет мінеральної води та «Унгварська купіль», де крім лікувальних ванн використовували і чани, воду в яких підігрівали відкритим вогнем. Місцеве населення та гості залюбки користувалися чанами. Пізніше на цьому місці відкрили заново побудований пансіонат «Унгварський», де лікувальні води приймали гості та мешканці Ужгорода.

Отже, з давніх-давен Закарпаття відоме своїми мінеральними і термальними водами, на базі яких розвивалося санаторно-курортне господарство. За часів СРСР його по праву називали всесоюзною здравницею. Воно і сьогодні є всеукраїнською здравницею. За ці роки в краї з’явилися нові оздоровчі комплекси «Поляна», «Квітка полонини», «Сонячне Закарпаття», «Теплиця», «Синяк», «Кооператор».

Із розширенням лікувально-санаторної мережі постійно зростала кількість відпочивальників. Якщо вже в 1957 році лікувалося 10 425 чоловік, то в 1960-му — 20 тис., 1965-му — 35 100, 1970-му — 45 500, 1980-му — 93 520 чоловік.

Крім того, за останні роки в краї на базі мінеральних і термальних вод з’явилися нові санаторно-оздоровчі комплекси «Деренівська купіль», «Термал-Стар», «Перлина Карпат», «Сольва», «Косонь», «Вісак», «Рояль», «Боржава», «Орлине гніздо», «Карпатія», «Теплі води», «Чорна вода», «Сонячна долина», які надають відпочивальникам сучасне лікування і побутовий сервіз.

Юрій Туряниця, краєзнавець


Розробка сайтів у Хусті


Телефонуйте сьогодні:

+38 050 7000 736

+38 098 311 9070

Гарантійне обслуговування, адміністрування, просування, технічна підтримка


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Loading...