Опубліковано: 16.06.2019. Переглядів: 657


Покійникові в уста або руку кладуть монету. Відомий закарпатський народознавець дослідив подорож душі

«Подорож душі на другий світ» – так називається стаття Федора Потушняка, відомого закарпатського народознавця. Давати мертвому гроші в домовину в руку – звичай поширений не лише у східних слов’ян, поляків, румунів, угорців, а й на Балканах. А ще часто в уста кладуть монетку, щоб мав на тому світі чим відкупитися або заплатити, коли буде переходити через воду, браму.

Перед душею на другий світ прокладена довга й важка дорога, тому мертвому кладуть у руку свічку, бо інакше буде блудити темними місцями. Поки не задзвонять, душа говорить зі своїми рідними. Мертвого взувають у чорні шкарпетки (штрімфлі), інде молодих і жінок – у білі, бо босому не годиться. Праведна або грішна душа йде до праотців кам’янистою дорогою.

Коли покійник лежить на лаві (лавици), то душа перебуває у вікні, йдеться в машинописній статті. Під час похорону літає над домовиною, коли везуть на цвинтар – навколо неї. Грішну душу ведуть чорти. Як труну опустять у яму, то душа сяде на хрест і покине тіло. Потім вона йде на світ інший, на суд.

На брамі стоїть святий Петро і пропускає праведні душі до царства, а грішні – в пекло. Він дуже злий, кричить, свариться. Коли душа йде до праотців, то першим зустрічає понеділок. Хто все тримав, постив, того перевозить на той світ. Якщо ні – мусить сам переходити по тонкій кладці (берви). Понеділкови потрібно заплатити гроші за перевіз. Він дуже строгий до тих, хто не шанував його. Вівторок добрий і всіх пропускає до середи. Середа безжалісна й немилосердна. Грішних відправляє на муки. Хто її поважав – того любить і відпускає. Четвер добрий і всіх впускає до п’ятниці. Та згадує всі гріхи від сьомого року, вона – найстрогіший суддя. Хто її поважав, постив, дотримувався канонів, до того вона добра, ті ідуть до суботи. Це день Богородиці. Вона чекає кожну душу й веде її до Петрового помічника, який із ангелами важать гріхи й добрі діла.

Злі душі і ті, які оббріхували людей, передає чортам, котрі стрімголов летять із ними до пекла. А праведні Петро пропускає до царства. Що стосується тих душ, які оббріхують людей, то цієї Божої заповіді найважче нам дотримувати. У соборному посланні святого апостола Якова в третьому розділі у 6 – 10 віршах сказано: «Язик – це вогонь, невпинне зло, повний смертельної отрути. Балаканина і жарти недоречні». Коли душа перебуває біля Петрового помічника, то вона має можливість з’явитися у сні своїм ближнім і просить, щоб за неї помолитися. Душі, котрих дні завернули, вештаються по світу, поки не спокутують свої гріхи. Потім ідуть до пекла або до царства. Де собі заслужили.

Ілля ГРИБАНИЧ,
науковий працівник Закарпатського краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького


Розробка сайтів у Хусті


Телефонуйте сьогодні:

+38 050 7000 736

+38 098 311 9070

Гарантійне обслуговування, адміністрування, просування, технічна підтримка


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Loading...