Опубліковано: 19.11.2017. Переглядів: 199


Щоб подолати корупцію, українці повинні її зненавидіти. Життєві спостереження канадійця з Карпат Володимира Бунчі

kanadaНа зламі 1990-х молодий учитель фізики Володимир Бунча був відомий своєю безкомпромісною політичною активністю. У 1991 році він зареєструвався кандидатом у депутати Верховної Ради УРСР, хоча шансів подолати провладних конкурентів не мав жодних.

У подальшому життя складалося зовсім не так, як цього хотіли романтично настроєні «рухівці», влада залишилася в руках тих, хто ще вчора переслідував «бандерівців», економічна політика призвела до зубожіння, корупції та цілого букета суспільних хвороб.

Згодом Володимир Бунча виїхав у Канаду, разом із ним – дружина Ніна – талановитий педагог, гарна й розумна жінка, яка, на жаль, померла 5 років тому. З батьками подалися й діти – ще маленька дочка Оксана й син Олег, на той час переможець фестів ім. Машкіна й «Кришталеві грона». В Канаді він зробив записи своїх пісень.

Володимир Бунча багато їздив і їздить по світу, робить свої спостереження не лише про красу водоспадів та архітектурних пам’яток, а й про життєві деталі. Отже йому є про що розповісти. Але все по черзі.

«Я ВІДМОВИВСЯ ВИЇЖДЖАТИ, БО ВВАЖАВ, ЩО ПОТРІБЕН УКРАЇНІ»

Володю, чому ви з Ніною вирішили виїхати?

– 1990-ті були особливо важкі. Вже на їх початку траплялися оголошення в газетах про роботу за кордоном. Зокрема було запрошення для вчителя початкових класів у Австралію. Оскільки Ніна знала англійську мову, то могла там влаштуватися. Але на той час я вважав, що потрібен удома, щоб будувати нову Україну, й не погодився їхати. А наприкінці 90-х для сім’ї, в якій і чоловік, і жінка працюють учителями, настали просто нестерпні часи. Хто пам’ятає – заборгованість із зарплат становила понад рік. Живи, як знаєш. І коли знову побачили запрошення на роботу в Канаді, вирішили їхати.

Важко було виїжджати?

– Різні посередники пропонували свої послуги за відповідну оплату, але я поїхав у Київ у посольство Канади. Там чітко пояснили, як підготувати документи, і не радили шукати посередників. У посольстві добре розуміли ситуацію в Україні, корупційну систему й намагалися в усьому сприяти нашим людям. Але все одно було затрачено багато часу, особливо на підготовку медичних документів. У мене самого виникла проблема, оскільки в Канаду потрібні були не просто фізики, а фахівці конкретних напрямів, зокрема геофізики. Я хотів попрацювати на волонтерських засадах, щоб мені підтвердили досвід роботи. На жаль, на місцевому рівні нічого вирішити не вдавалося, люди, до яких я звернувся, чи то заздрили, чи боялися допомогти. Тому поїхав у Львів до керівника цієї державної структури.

Начальником виявився симпатичний бородань, приблизно мій ровесник. Він тільки спитав, який документ мені треба, чи не пов’язаний він із фінансовими зобов’язаннями, і запросто, без «натяків», видав потрібний папірець. Я вперше за час виснажливих походів за документами зустрів відкриту, чесну людину, яка може прямо сказати «так» або «ні» без жодних задніх думок. Звали цього чоловіка Юрій Вербицький. Так, той самий Юрій Вербицький, герой Небесної сотні, якого закатували бандити Януковича.

Як вас зустріла Канада?

– Щоб описати це, не можна не згадати, як нас проводжала Україна. По-перше, видача всіх документів супроводжувалася вимаганнями заплатити в різні «фонди», на кожному кроці процедури гальмувалися. Доходило до «комедії». Заходжу в кабінет до одного з начальничків, щоб нарешті отримати папери на виїзд, ледве себе стримую. «Ще не передали з СБУ. Я зараз зателефоную, – співчутливо зітхає начальничок, бере трубку, набирає номер і: «Алло, Іване Івановичу, тут у мене сидить дуже хороша людина, віза піджимає, я вас дуже прошу, прискорте питання з його документами. Буду дуже вдячний, з мене могорич … Коли? Завтра? Велике вам спасибі…» Ну от, ви чули – завтра вже документи будуть».

Я виходжу від нього й іду дещо уточнити в сусідній кабінет. А мої документи… лежать готові на столі! Тобто він розмовляв по телефону сам із собою! Це був такий театр. І так відбувалося на кожному кроці. Тому я ненавидів і ненавиджу корупцію, і треба, щоб усі українці зненавиділи її, тільки після цього можна буде щось змінювати в державі.

Потім процедури в аеропорту. Теліжок для перевезення вантажу нема – спеціально, щоб наймати носильників, які брали за одну валізу 5 доларів. А в нас 19 сумок.

За все треба заплатити більше, ніж учительська зарплата. Потім виявилося, що в нас на дві валізи більше, ніж дозволено, й нам запропонували йти до пілота просити дозволу. Літак був польський, я підійшов до капітана й пояснив проблему. «Та будь ласка, нема проблем!» – приязно відказав поляк. За весь час нервотряски в аеропорту це була єдина людська інтонація.

«У КАНАДІ МЕНЕ ЧЕКАВ ШОК»

І врешті ви прибули в Канаду…

– У Канаді на цьому тлі мене чекав просто шок. Ми прилетіли у величезний аеропорт у Торонто. Вразили його масштаби, яскраве освітлення, абсолютний порядок у роботі транспорту. Була зимова пора, але навколо всі ходили в шортах, майках, засмаглі. Вже потім я дізнався, що на цей час припадає туристичний пік, канадці масово повертаються з відпусток у південних країнах. У аеропорту велика кількість візків, теліжок. Від послуг носильника я відмовився, боячись, що ціни взагалі захмарні, якщо в Києві вони такі високі. Аж, виявляється, ці послуги безкоштовні, їх вартість включено в ціну білета.

Процедура в’їзду так само шокувала. Ми були готові до тривалих бюрократичних перевірок. Я передав документи, й ми зупинилися в залі очікування. Через 5 хвилин входить невисокий опецькуватий дядько, віддає всі папери й каже англійською: «Ласкаво прошу в Канаду». І все! Найбільше вразила ця домашність чиновників у аеропорту, тоді як у Києві вся обслуга як на підбір – у однакових костюмах, така пещена дніпрянська порода. Голос хамовитий, правда, й ніхто з них не розмовляв державною мовою, а тільки: «пачєму ета нє заполнєно», «а что у тебя там?» і т. п.

Як облаштували життя в Канаді?

– У Канаді перевага надається практичним спеціальностям. Пріоритет має виробництво й професії, які рухають економіку. І, звичайно, держава дбає про освіту, про школу, де працювала Ніна… Ця трагедія завжди нагадує про себе. Вона пішла так несподівано – за 5 тижнів згоріла як свічка. Ми їздили кататися на лижах, і через кілька днів після повернення їй стало дуже погано, лікарі, до яких ми звернулися, діагностували четверту стадію раку. Нічим зарадити вже не змогли… Нам її дуже не вистачає, тим більше, що живемо далеко від батьківщини, поруч нема нікого з рідні. Моя робота пов’язана з поїздками в інші міста, й це відволікає. Зараз належу до так званих «синіх комірців», технарів, які виконують кваліфіковану роботу. Наша маленька команда з п’яти чоловік обслуговує м’ясопереробний завод, забезпечуємо систему охолодження. Тобто я трансформував свої знання фізика в цю роботу. Сам завод не надто великий, але компанія-власник є найбільшою серед м’ясопереробників Канади. Син Олег працює на телебаченні, дочка Оксана вчиться і працює.

«Я ЗРОБИВ ВЕЛИЧЕЗНУ ПОМИЛКУ, ЗАГОВОРИВШИ «МОСКОВСЬКОЮ»

Ти багато подорожуєш. Що тобі найбільше запам’яталося?

– Різне. Наприклад, такий момент років 6 тому в Домініканській Республіці. Виселяємося з готелю, а до відправки літака ще багато часу. Ходжу по березі, фотографую, підходжу до одного туристичного комплексу, а охорона не впускає. Проте коли сказав, що прилетів із Канади, стали привітними, запросили на територію. Пояснили, що в них комплекс елітний, росіян сюди не – пускають. Це при тому, що ті щедро смітили грішми. Разом із дівчиною-гідом увійшов у готель, а там до якогось туриста звернулися, щось запитали, проте він відказав: «Я вас нє панімаю». Тоді я зробив величезну помилку, бо звернувся до нього «московською». Дивлюся, моя гід відразу посумнішала, знітилася, потім відійшла від мене. Я все зрозумів, вибачився й залишив територію. Зараз ставлення до росіян ще жорсткіше.

Ти згадував про побутову корупцію в Чехії. Що мав на увазі?

– По-перше, нагадаю загальновідомий факт. Отже, як розуміти проросійську заяву чеського політика Земана, який ніби не пам’ятає, скільки шкоди завдала його країні Москва? Він або не зовсім адекватний, або має за такі висловлювання свої преференції від Росії. А на побутовому рівні – незадовільний сервіс. За послуги не видають жодних квитанцій, туалети платні і т. п. Наприклад, я не міг через вайбер викликати таксі, попросив дозволу зателефонувати. Працівник готелю поспішив сам зробити це. Я чекав машину аж півгодини, хоч готель знаходиться в самому центрі Праги. Врешті під’їхав мікроавтобус, який належить цьому ж готелю. Отже, чиїсь родичі «по блату» тут підробляють, а це відбивається на якості послуг.

Натомісь у Канаді панує нетерпимість до порушення закону. Якщо ти викинеш сміття не там, де слід, чи зробиш якесь інше порушення, то можеш очікувати на проблеми з поліцією, бо свідомі громадяни відразу повідомляють, куди слід. Люди розуміють, що корупція здатна зламати будь-яке суспільство. У Канаді вже тричі на моїй пам’яті міністри пішли у відставку після затримання за кермом у стані сп’яніння. Звичайно, корупція є, як і спроби робити свої преференції, але саме ставлення до явища негативне. Навряд чи комусь прийде в голову пишатися тим, що він із кимось «домовився», чи чогось нечесно досяг. Тут, якщо ти незаконно збагатився, то мусиш, як каже мій кум, «з’ївши банани, закопувати кожуру в землю, щоб ніхто не здогадався, що ти витрачаєш більше, ніж заробляєш».

КАНАДА МОЖЕ ДАТИ БЕЗВІЗ і… забрати

У Канаді поговорюють про безвіз для українців. Як ти до цього ставишся?

– Нейтрально. Канада найбільше приймає мігрантів. Система відлагоджена, а безвіз – частина міграційної політики. Правда, не треба сподіватися, що безвіз – це назавжди. Наприклад, для Чехії його ввели, а потім відмінили. Річ у тім, що роми з Чехії просили політичного притулку як репресовані на расовій основі. Канада запропонувала Чехії вирішити проблему так, щоб роми не мали підстав скаржитися. Цього не сталося, і Канада знову ввела візу. Приблизно в той же час скасували безвіз і для Мексики. Свідком однієї з причин був я сам. Внаслідок війни між мексиканськими гангстерами частина з них виїхала в Канаду. Одні жили недалеко від мене, в сусідньому кварталі. Це район середнього рівня, але останнім часом там появилося багато дорогих машин. Я над цим не замислювався, а одного ранку район оточили поліцейські. Почув вибухи – це висаджували двері в будинку. Але мусив їхати на роботу, і вже потім мені розповіли, чому тих мешканців арештували. Мексиканці курили на своєму подвір’ї марихуану, але дим заносило до сусідів, які відразу викликали поліцію. Тобто, безвіз Канада може ввести, але якщо це матиме для країни якісь незручності, уряд усе це швидко відрегулює.

СЕПАРАТИЗМ НІКОЛИ НЕ дає плюсів

Цікаво почути твою думку щодо освітнього закону в Україні.

– Це тонка матерія. В Канаді, фактично, існують не дві державні мови, а дві мови на різних територіях країни. У Квебеку говорять французькою, і мало хто розмовляє обома мовами. Квебекці тримаються своєї спільноти, відразу розпізнають один одного й роблять усе, щоб уникнути асиміляції. Ця риса справді варта наслідування. Інша справа, коли політики починають погрожувати сепаратизмом, лякають терором. Сепаратизм ніколи не приносить якихось досягнень ні в культурному, ні в економічному плані. Щодо України, то вона знаходиться між двома світами. З одного боку – цивілізація, а з другого – комунізм, шовінізм, голодомори, Гулаги, леніни… Щоб позбутися диявола, треба будувати широку дорогу на захід і відокремитися від сходу.

P. S. Володимир Бунча передає вітання особисто Гізеллі Поповій і бажає їй усього найкращого, а також сусідам, колегам, учителям і всім, хто його знає.

Запитував
Василь ГОРВАТ

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Loading...