Опубліковано: 28.05.2017. Переглядів: 313


Санітарний лікар із Міжгір’я розвиває авіамоделізм (ФОТО)

На фото: Батько Олександр і син Віталій ДОРОШЕНКИ

На фото: Батько Олександр і син Віталій ДОРОШЕНКИ

Олександр Дорошенко, який у вересні цього року відзначатиме 70-ліття, зізнається, що за шкільних років мав цілий букет захоплень: вчився в музшколі, активно займався різними видами спорту – легкою атлетикою, волейболом, гімнастикою… І все-таки зі всіх хобі перевагу віддав авіамоделізму, з яким не розлучається й у пенсійному віці.

40 років тому, після завершення навчання у Київському медінституті ім. О. Богомольця, отримав направлення на роботу в Міжгір’я у райсан­епідемстанцію, де згодом ініціював створення при РСТК ДТСААФ та Будинку піонерів гуртків із маловідомого, але екзотичного спорту. Зараз ця технічна справа досить популярна в глибинці, в послужному списку теперішніх членів районної громадської організації «Ікар», головою якої є ентузіаст-медик, числяться гучні перемоги на змаганнях. З ветераном спорту – наша бесіда.

За яких обставин санітарний лікар «заразився» авіамоделізмом, що у різноманітності видів спорту виглядає, мов біла ворона?

– Успадкував діло до душі від діда Семена Пономаренка. У рідному райцентрі Іванкові, що на Київщині, у післявоєнний час він організував дитячий гурток, прищеплюючи дітворі любов до конструювання й виготовлення моделей планерів, літаків, навчаючи їх керуванню в польотах на дальність, тривалість плавання у повітрі. Тоді авіамоделізм справді мав ажіотаж серед молоді. Будучи учнем-старшокласником, склалося так, що мене запросили очолити  осередок, заснований предком, бо не було кому. За приїзду у верховинський край повернутися до улюбленої справи підштовхнули дві причини – ностальгія за авіамоделізмом та народження сина Віталія, забажавши і йому приживити родовідну естафету потягу до технічного виду спорту. І не помилився. У сімейному тандемі і нині працюється легко, в задоволення. Віталій, який трудиться головним спеціалістом райцентру зайнятості, зараз і тренер в «Ікарі», і спортсмен, до речі, і чемпіон України.

Які були перші кроки спорту, що є диковинкою для верховинців?

– Назустріч ідеї відкриття гуртків у райцентрі без вагань пішли як вже покійний керівник ДТСААФ Юрій Панюта, так і райвно, розуміючи значення популяризації авіамоделізму й водночас залучення юні до змістовного проведення дозвілля. Вже через два роки вихованці завоювали призові місця на чемпіонаті області серед юні, навіть здобули дві срібні нагороди на першості України. Згодом прийшли командні перемоги.

Хто з підопічних найтитулованіший на сьогодні?

– Триразовими чемпіонами України серед школярів ставали Євген Когутич, брати Олексій та Дмитро Малети, захищаючи честь Закарпаття, не кажучи, що в першостях області протягом багатьох років їм не було рівних. І син Віталій серед дорослих досяг чималих висот, приміром, у 2010-му став переможцем на етапі розіграшу кубка України, який проводився в Міжгір’ї. Що не кажи, а приємно стає, коли послідовник демонструє вагомий клас.

Міжгірщина вже стає ареною авіамодельних змагань високого рангу…

– У 2010-му організували розіграш кубка Карпат. Подібне змагання стало щорічним, його проведення в Міжгір’ї не тільки введено в календар змагань Федерації авіамодельного спорту України, а й позаминулоріч кваліфіковано етапом кубка світу. Торік у райцентрі з українцями змагалися білоруси, литовці й латиші, молдовани, угорці.

Заняття авіамоделізмом, як подейкують, дороге задоволення…

– Вартість сучасної авіамоделі з двигуном – 250 – 300 доларів. Ми їх виготовляємо самостійно, маючи свою майстерню, необхідні інструменти та верстати. Але доводиться купувати паливо, двигуни, свічки. Двигуни, ресурс яких після трьох годин польотів вичерпується, і потрібно міняти підшипники, поршні, гільзи, які коштують 180 «зелених», а свічки, котрі згорають за два-три польоти, – 5 баксів.

Виходить, що плече в кориснім ділі для дітей підставляють фінансові донори?

– За це я меценатам висловлюю вдячність. Насамперед селищній раді, її колишньому меру, а теперішньому голові райради Василю Щуру. З-поміж тих, хто нам сприяє у проведенні змагань також Закарпатський облцентр науково-технічної творчості учнів і молоді, директор РСТК ТСОУ Микола Янчик, підприємець Василь Малета, керівники харківського колективу виробників авіадвигунів «Фора» Вадим Савенко та Сергій Узких, очільник «Viko Models» Віктор Колосов, колишній вихованець гуртка Павло Русняк, директор Міжгірського районного центру позашкільної освіти Оксана Гичка. Особливо хочу відзначити шкільний фольклорно-етнографічний ансамбль «Верховинка» з Річки на чолі з його керівником-педагогом Христиною Гичкою. Він нас офірує своєрідно й колоритно за відкриття змагань – іскрометними коломийками та файними співанками. Будемо сподіватися, що у майбутньому коло покровителів нашого «Ікара» розшириться.

А чи, бува, дехто з ваших учнів не пов’язав свою професійну долю з авіацією?

– Так. Два наших гуртківці – брати Василь та В’ячеслав Плиски успішно закінчили Київський авіаційний інститут.

Насамкінець питання, що стосується вашого родоводу, як-не-як, а прізвище історично відоме…

– З цього приводу вже оскому набила допитливість, бо гадають, що теж маю гетьманське коріння, яке походить від Петра й Дмитра Дорошенків. У таких випадках напівжартома відповідаю, що теж начальник, але меншого чину – районного та ще з авіамодельного спорту.

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ

Підпишіться на «Дзеркало Закарпаття» у соцмережах: Фейсбук та ВК.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Loading...